Освітянські арабески

З досвіду роботи МО вчителів історико-гуманітарних дисциплін школи-інтернату «Джерело» м. Запоріжжя щодо оцінювання навчальних досягнень учнів.

Як відомо, оцінка – це символ і в той же час важіль, який дозволяє віднайти ступінь успішності навчання. Вчитель може по-різному користуватись цим інструментом.

Педагоги МО виокремили деякі загальні правила:

1.     Не варто надавати оцінці роль інквізиторської сокири.

2.     Важливо, щоб цифра не закривала людину.

3.     Оцінюється не виконання завдання, а досягнення учня, його вмінні користуватись отриманими знаннями.

4.     Оцінка дозволяє вчителю побачити власні прорахунки та можливі кроки для успішної корекції.

5.     Оцінюється не учень, а його діяльність.

6.     Ліпше використовувати різноманітний інструмент при оцінюванні ЗВН учнів: залік, ігри, семінари, творчі роботи.

7.     Оцінка може бути кількісною та якісною. Поряд з виставленим балом та значно важливішою є розгорнута, якісна (письмова або усна) характеристика успіхів учня.

8.     Не можна девальвувати, але не можна й фетишизувати роль оцінки.

9.     Оцінка повинна стимулювати діяльність учня, яка дозволяє школяру повірити у свої сили, відчути задоволення від заохочення.

10.                       Справедливість при оцінюванні виступає як найбільш вагомий фактор (особливо з точки зору учнів).

11.                       На жаль, доволі часто, не дивлячись на мережу оцінок в журналі, вчитель не має мінімального уявлення про фактичні знання учня, тобто оцінка виставляється формально, задля накопичення оцінок.

При оцінюванні діяльності учня важливо враховувати, що оцінка, яка виставляється на уроці, відзначає лише те, що наразі учень запам’ятав, зробив, сказав.

Оцінка фактично повинна дати відповідь на головні питання:

1. ·         чи мають знання учнів системний характер;
2. ·        наскільки глибоко учень розуміє вивчений матеріал;
3. ·        чи цікаво учневі займатися цим предметом;

1. ·        практикоорієнтовна цінність знань (можливість використовувати їх на практиці);
2. ·        як зв’язані репродуктивна та практично-творча діяльність учнів.

Відповіді на ці запитання лежать у площині педагогічної орієнтації самого вчителя, якщо вчитель живе в основному в системі репродуктивних цінностей, зупинився у власному розвитку, не страждає любов’ю до пошукової діяльності, до міркування процесів в їх взаємозв’язку, то чого ж чекати від дітей?

Чекаємо зустрічі.

Запрошуємо колег до співпраці на нашому сайті.