Поетична Муза Ліни Костенко у «Джерелі»

 Не треба думати мізерно.

Безсмертя є ще де-не-де.

Хтось не перевіяний, як зерно,

у ґрунт поезії впаде.

Митцю не треба нагород,

його судьба нагородила.

Коли в людини є народ,

тоді вона уже людина.

(Ліна Костенко)

Рядки поезій великої української поетеси лунали у кожному класі, в коридорах школи-інтернату «Джерело» 19 березня  у  річницю від дня народження Ліни Костенко.

Прихильники творчості поетеси, які зібралися у кабінеті української мови та літератури, відзначали, що прикметною рисою Ліни Костенко є інтелектуалізм – рух, поезія, злети думок, які осягають великі простори, напружено шукаючи ключів до таємниць буття людини.

Старшокласники цитували знаменитий роман у віршах « Маруся Чурай». Їх знову і знову захоплювало чисте кохання головної героїні Марусі,

вражало її сильне максималістське начало : « Все – або нічого».

Школярі, небайдужі до творчості славетної поетеси, констатували, що для Ліни Костенко час – все ж не відчай та безнадія, а гостре бажання краси, досконалості, затишку, людяності. І все це було співзвучно з дитячими душами.

Педагоги та діти, торкаючись до блаженних сторінок поезій знаменитої поетеси, усвідомлювали, що світ старіє  і оновлюється, рухаються планети та зірки, а Костенко й досі проводить досліди у своїй творчій лабораторії, обрамляючи слово, як діамант.

Присутні у читацькій залі погодились, що цитувати, читати поезію Ліни Костенко – справа неймовірно  приваблива та значуща – такий високий регістр її Музи. Крила поетичної Музи також торкаються вихованців «Джерела», і так хочеться бути трішечки схожим на завжди молоду Ліну і знаходити себе в геніальності поетеси.

Рекомендовано для сайту Департаменту та блогу МО

Автор Шокарєва О.Є.