Магія поезії завітала до «Джерела»

                                                                                                      Поезія – це струни відчуттів,

                                                                                                          Це музика Вселенської любові,

                                                                                                        Поезія – це скарб усіх віків,

              

  Це діамант величиною в слово!

                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                   Ліна Костенко

        21 березня володарі римованих муз та їхні шанувальники відзначили Всесвітній день поезії. Поезія народилася ще на зорі людської цивілізації, і з усіх видів словесного мистецтва вона є найдавнішою. Поетичне слово має унікальну здатність створювати душевний настрій: радує та дивує, дарує водограй позитивних емоцій і наповнює життя новим змістом.

     Сила поезії безмежна. Вона – наче чарівна скрипка, у яку закохуються люди незалежно від віку, професії чи спеціальності.

   На українській землі зросли й прославили її поети – цвіт нації, видатні співці рими:

І. Котляревський, Т. Шевченко, Леся Українка, І. Франко, П. Тичина,

В. Симоненко… .

    

     Сучасна українська поезія, заснована на вікових традиціях, набула популярності завдяки Ліні Костенко, Сергію Жадану, Оксані Забужко,

Юрію Андруховичу та багатьом іншим митцям слова.

  З нагоди Всесвітнього дня поезії учні Запорізької школи-інтернату «Джерело» поринули у чарівний світ римованих рядків. Учителі гуманітарного циклу підготували та провели низку заходів, присвячених її величності Поезії. Головним гостем свята було поетичне слово.

    Учні старших класів провели поетичні читання «Щирим серцем поезія лунає», де гучно й яскраво заявили про силу ліричного слова. Вони зізнавалися у любові до України, підтримували наших захисників та ділилися власними поетичними рядками.

    Учні 10-11 класів взяли участь у літературному конкурсі «Поетичне слово», продемонструвавши власну творчість і любов до поезії.

    Учні 12-А, 7-В, 6-В класів знайомилися з історією виникнення поезії, переглянули презентацію «Всесвітній день поезії» та слухали вірші українських і зарубіжних поетів.

      Учні 8-В класу змагалися у вікторині «Поезія у серці», яка дала їм чудову можливість поринути у світ мистецтва слова. Вони з захопленням долали різноманітні раунди, проявляючи свою креативність і знання літератури.

     Свято поезії подарувало всім натхнення! Сподіваємося, що почуті вірші духовно піднесли учнів і педагогів, збагатили їхні серця новими відчуттями.

   Читайте, насолоджуйтесь, творіть!

   Поезія зцілює душу, надихає, а іноді навіть рятує життя…

 

                                                                                               Автор: Засоріна О. В.

                               

Поети для епох: Максим Рильський і Ліна Костенко через призму “Джерела”

 Поети для епох: Максим Рильський і Ліна Костенко через призму “Джерела”

Два великі Поети, гордість України, народилися в один день — 19 березня.

Лише з різницею у 35 років. Максим Тадейович — у 1895 році, а Ліна Василівна — у 1930-му. За віком, за даним Богом талантом, за глибиною світосприйняття вона могла б бути його донькою.

Одного разу їм довелося зустрітися, і Ліна Костенко побачила в цій випадковій зустрічі знак долі:

Ледь-ледь торкаю слово аквареллю —
Прив’ялий ранок, тиша, паралелі.
З кленового туманного тунелю
Виходить Рильський, майже силует.
А я дивлюся… Я хвилююсь трохи…
І розминулись. Тільки силует.
Оце і все. Зустрілись дві епохи.
Дурне дівчатко і старий поет.
(Ліна Костенко)

Кожна людина — дзеркало своєї епохи. Але, як мудро зауважила Ліна Костенко: в одних життях відбивається головне, вічне, справжнє…, а в інших — лише «збіговисько дрібниць».

Максим Рильський і Ліна Костенко — це два великих серця, які зуміли охопити дух часу, осмислити його і залишити нам безцінний скарб — свої поезії, сповнені глибини, чистоти та світла.

Вони не піддавалися розпачу, не опускали рук, бо знали: все минеться, а життя — триває.

І в цьому житті завжди залишаються найвищі цінності: добро, краса, мудрість, людяність, духовність. Про це так просто і водночас проникливо сказав Максим Рильський:

Я натомився від екзотики,
Од хитро вигаданих слів...
А на вербі срібляться котики,
І став холодний посинів.

Щороку, 19 березня, Ліна Костенко з особливою теплотою надсилала вітання Максиму Рильському. Це була не просто формальність — це був жест поваги, вдячності й духовної спорідненості. І сьогодні, через роки, здобувачі освіти «Джерела» продовжують цю традицію, вшановуючи пам’ять великих Майстрів українського слова.

Навіть у складних умовах дистанційного навчання наше бажання берегти пам’ять і натхнення не згасає.

Навпаки — воно розквітає у нових форматах: онлайн-читаннях, відеопрезентаціях, декламаціях поезії під час відеоконференцій. Віртуальні виставки, інтерактивні та творчі завдання допомагають не просто поглиблювати знання — вони єднають покоління і вчать нас цінувати те, що робить нас українцями.

Бо поети йдуть у вічність, але їхні слова залишаються з нами — живими, мудрими, сильними.

Автор: Шокарєва О.Є.