«Незгасне світіння душі Кобзаря в серцях учнів «Джерела»

На цій планеті,…

відколи сотворив її пан Бог,

іще не було епохи для поетів,

але були поети для епох.

(Ліна Костенко)

У «Джерелі» знають, що творчість Тараса Шевченка – це духовна наповненість поетичного і прозового слова Великого Кобзаря, що це – найболючішій нерв українського народу, найскладніша сторінка української літератури. Бо так, як жив Тарас, у сердечній напрузі, в постійному бурінні думок і почуттів, будь-якій людині жити важко. Але він жив і творив…

Традиційний щорічний Шевченківський тиждень «В сім’ї вольній, новій», взятий під егіду методичного об’єднання вчителів історико-гуманітарних дисциплін школи-інтернату, продемонстрував не тільки духовні цінності феномену поета, а й - його незламний характер. Протягом березневого тижня школярі «Джерела» проявляли свою любов і повагу до Кобзаря, використовуючи його творчу спадщину на уроках та у позакласний час. Якщо говорити лірично, то учні освітнього закладу в цей час звертались до духовної скарбниці Митця та ішли за Шевченком у «Садок вишневий коло хати» - наш, український, де «затихло все, тільки дівчата та соловейко не затих…»

Чому саме день  народження Шевченка єднає ліричні мотиви кожного учня «Джерела»? Тому що в ці дні ми не просто наближаємось до Шевченкового слова, а й приймаємо біль і радість живої душі поета у глибини своїх сердець через декламування величних поезій, написання диктантів, творів-есе, хвилюючих аматорських інсценізацій та художнього замальовування фрагментів творів геніального Українця.

Хочеться вірити, що Шевченківські тижні у школі-інтернаті не тільки повнокровно переллють горіння душі Поета в духовне поле здобувачів освіти «Джерела», а й зроблять свій невидимий шлях, яким сам Тарас Григорович протоптав до «сердечного раю», до життєвої Істини, що, беззаперечно, допоможе кожному молодому українцю у виборі власного кредо та пошуку сердечного щастя і святої правди.

                                                              

  Автор статті: Шокарєва О.Є.

Рецензент: Засоріна О.В.